Библия. 2-е послание к Тимофею - \\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\"приводя на память нелицемерную веру твою, которая прежде обитала в бабке твоей Лоиде и матери твоей Евнике; уверен, что она и в тебе\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\"
У меня была бабушка Анна,
И я помню её хорошо.
Она верила в Бога, что странно, -
Век безбожный, век ленинский шёл.
Мне она говорила о Боге,
Я упрямым подростком была –
Красный галстук, идейные слоги,
Нас компартия к «свету» вела.
«Бог живой! – она мне говорила –
Берегись, в жизни ада огня\\\\\\\\\\\\\\\".
Я смеялась, но было мне мило,
Что старушка так любит меня.
Чтоб её \"просветить\" притащила
Я словарь атеиста домой
И ей тезисы эти твердила,
Её вера была не со мной!
И тогда, своего чтоб добиться
Я сказала, всю выпустив спесь: -
«Я готова сейчас же лишиться
Всех зубов, если только Бог есть!
Пусть сейчас же все выпадут зубы
У меня вот за этим столом!»
Промолчала бабуля и губы
Расплылись лишь в улыбке потом.
«Ешь, глупышка», – она мне сказала,
Подставляя тарелку с борщом.
Я зубами усердно жевала
И наверно хотела ещё.
Она знатной слыла поварихой,
Ведь кондитером в жизни была
И еще\' была кроткой и тихой,-
Спорить просто со мной не могла.
Мне шестнадцать тогда уже было,
Когда бабушка Анна слегла.
Мне о Боге она говорила
И к Нему она в Небо ушла.
Я осталась в безбожном семействе –
Больше веры никто не имел.
Покатилась пора лицедейства,
Искушенья от дьявольских стрел.
Полоса-полоса жизни нашей,
Где решалась судьба и душа
Наполнялась, но чем, эта чаша?
То плоха была, то хороша.
Но пришло ко мне время исканий,
Когда Бог стал мне в сердце стучать,
Когда были земные страданья,
Когда плакать хотелось, кричать.
И я Бога усердно искала,
Вспоминала слова, что Он есть!
И нашла, и нашла, и узнала,
Ему слава, хвала, Ему честь!
Вот Голгофы взгляд пристально-нежный,
Кровь Христа за грехи, за меня.
И одежда моя белоснежна,
Я спасаюсь от ада огня.
И я детям своим повторяла: -
«Бог живой, Бог живой и Он есть!»
Веры этой в бабуле начало,
А Христу вся и слава, и честь!
14.05.20
Ирина Шилова,
Пермь
Задавать себе вопросы - это хорошо.
Прочитано 2520 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.